Urodził się 20 września 1891 roku w Krakowie. Ukończył III Gimnazjum im. Króla Jana Sobieskiego w Krakowie. Studiował filologię słowiańską i indoeuropeistykę na Uniwersytecie Jagiellońskim (1909–1913), gdzie uczęszczał na wykłady Jana Rozwadowskiego (1867–1935), Kazimierza Nitscha (1874–1958) i Jana Łosia (1860–1928). W latach 1913–1914 studiował w Wiedniu język staro‑cerkiewno‑słowiański oraz język serbsko‑chorwacki. W listopadzie 1913 roku obronił pracę doktorską na temat Studia nad akcentem pomorskim. Habilitował się na Uniwersytecie Jagiellońskim na podstawie pracy Ze studiów nad akcentem słowiańskim (1917). Pracował jako nauczyciel w gimnazjum w Zakopanem (1914–1918), następnie w gimnazjum w Krakowie. W latach 1919–1921 był profesorem na Uniwersytecie w Poznaniu. Stworzył w Poznaniu ośrodek studiów słowiańskich i założył czasopismo „Slavia Occidentalis”.

У січні 1922 року був призначений надзвичайним професором кафедри слов’янської філології Львівського університету. Від 1922 до 1929 року – надзвичайний професор i завідувач кафедри слов’янської філології Львівського університету. Викладав старослов’янську і певний час українську мову. Вів заняття з фонетики, морфології, синтаксису, діалектології польської мови.

Головував на засіданні 31 травня 1925 року, на якому в приміщенні Львівського університету відбулося заснування Польського мовознавчого товариства; увійшов до складу обраного на цьому засіданні керівного органу товариства; у 1935–1936 роках його очолював. Один із засновників видавничої серії “Львівська славістична бібліотека” (Lwowska Biblioteka Slawistyczna).

Наприкінці 1920-х років вирішив перейти на роботу до Яґеллонського університету. Звільнившись із Львівського університету в листопаді 1929 року, Лер-Сплавінський переселився до Кракова, де до кінця наукової кар’єри працював у Яґеллонському університеті: у 1929–1961 роках – професор, у 1936–1938 – декан філософського факультету. 1938 року був обраний ректором Яґеллонського університету. У листопаді 1939 року арештований німецькою окупаційною владою разом із іншими професорами Яґеллонського університету. До лютого 1940 року перебував в ув’язненні у тюрмах Кракова і Вроцлава й концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення із табору повернувся до Кракова, під час німецької окупації брав участь у таємному навчанні. Після війни повернувся на посаду ректора Яґеллонського університету (1945–1946). Керував кафедрою слов’янської філології цього навчального закладу протягом 1945–1962 років, аж до виходу на пенсію.

Автор понад 400 наукових праць, серед яких за час роботи у Львівському університеті опублікував понад 70. Досліджував проблематику прабатьківщини і прамови слов’ян, здійснював діахронічний і синхронічний аналіз слов’янських діалектів, вивчав мовні й культурні взаємини між слов’янськими народами, наголос та інтонацію у слов’янських мовах. Приділяв увагу історії польської мови й проблемі походження польської літературної мови (прихильник теорії великопольської генези). У львівський період своєї наукової діяльності написав праці: “Залишки мови давніх мешканців острова Руґія” (Szczątki języka dawnych mieszkańców Rugii, 1922), “Нарис граматики старослов’янської мови” (Zarys gramatyki języka staro-cerkiewno-słowiańskiego, 1923), “Про праслов’янські діалекти” (O dialektach prasłowiańskich, 1929), “Граматика полабської мови” (Gramatyka połabska, 1929). Уже в повоєнний період спільно із Зеноном Клеменсевичем (Zenon Klemensiewicz, 1891–1969) і Станіславом Урбаньчиком (Stanisław Urbańczyk, 1909–2001) видав “Історичну граматику польської мови” (Gramatyka historyczna języka polskiego. Warszawa, 1955), яка стала етапною працею для польського мовознавства. Szczątki języka dawnych mieszkańców Rugii (1922), Zarys gramatyki języka staro‑cerkiewno‑słowiańskiego (1923), O dialektach prasłowiańskich (1929), Gramatyka połabska (1929). Już w okresie powojennym wspólnie z Zenonem Klemensiewiczem (1891–1969) i Stanisławem Urbańczykiem (1909–2001) opublikował Gramatykę historyczną języka polskiego (Warszawa, 1955), uznawaną za jedno z przełomowych dzieł w dziejach polskiego językoznawstwa.

Учнями Лер-Сплавінського у Львівському університеті були: Станіслав Бонк (Stanisław Bąk, 1900–1981), Броніслава Ліндерт (Bronisława Lindert, 1904–1998), Яніна Гейдзянка-Пілатова (Janina Heydzianka-Pilatowa, 1899–1986), Станіслав Паперковський (Stanisław Papierkowski, 1906–1990).

Помер 17 лютого 1965 року в Кракові.